Моя творчість про Бога

Мій дім – моя фортеця і я господар тут,
Кого хочу запрошу, кого хочу впущу.
Мій дім – моя фортеця і я тут командир,
У мене свій порядок, у мене свій режим.

Не кожному довірю, таємницю свою,
Не кожного, хто хоче, я в свій дім впущу.
І нехай ображаються, що я їх не впустив,
А може не готовий був, а може не схотів.

Я признаюся вам чесно,
До Христа прийшов недавно.
Знав, що Бог у світі є,
Бо навчили так батьки.

Рідко в церкву я ходив,
Там, як всі свічки палив.
Католики – батьки мої,
Були всі ще до війни.

Вірші приходили до мене, а я й не знав,
Вірші приходили до мене, але я спав.
Вірші просилися у серце, я не пускав,
Вірші хотіли будь зі мною, я проганяв.

І лише не давно, зовсім недавно, проснувся я,
І налякався, і я подумав, що їх нема.
І як я радий, що знов до мене,
Прийшли вірші, тепер я прошу,
Мої рідненькі, всі заходіть.

Я, недавно, у друга був вдома,
Ювілей святкував він малий.
Щоб тобі, друже мій, побажати,
Від щирого серця в цей день.

Я бажаю тобі Віри святої,
Бо для Бога вона головна.
І щоб Віра ця була із ділом,
Бо без діла є мертва вона.

Бог складає вірші, а я слухаю,
Бог диктує мені, я записую.
І слова часто ці, ллються піснею,
А без Бога це, неможливе є.

А коли я вірші перечитую
І я часто собі сам дивуюся.
Як все просто й доступно написано,
Хто так гарно зумів  це все викласти?

Пливуть хвилини…
Минають дні…
Проходять роки…
А ми у плоті,
А ми у плоті,
Своїй земній.

Вже дев’ятнадцять
Минуло років –
Багато днів…
Як ми зустрілись
З тобою, жінко,
Там, на війні.