Моя творчість про Бога

Тридцять років як прийшов з війни.
Тридцять років,а ще живий.
Тридцять років, нема багатьох.
Тридцять років, а чи зараз мир?

Тридцять років… навіщо війна,
Так, із позором вивели війська.
А для чого воювали і вбивали там,
Кровю і смертью кропили Афган.
 

З любов’ю звертаюсь до вас,
Мої дорогенькі сестрички,
У мене питання до вас:
- Чому ви такі непривітні?

Чому завжди траур у вас?
І лиця сумні без усмішки?
Невже стільки горя у вас,
І зовсім немає надії?

Слово Боже вічне є
І не переможне,
Пережило воно всіх
Гонителів Божих.
 
А були часи тяжкі -
За віру вбивали.
Людей різали, палили,
І звірям давали…

Плив корабель і падав дощ,
Текла вода, як із відра, так з неба лило…
Плив корабель, кругом вода,
А корабель хвилі носили…
Плив корабель і вже не чути голосів, і гір не видно,
Плив корабель і вже кругом вода залила.

Пливе по воді корабель, минають дні
І все живе, що було на землі є в кораблі.
Із всіх тварин, що чисті є, є по сім пар,
А нечисті по одній – так Бог сказав.

Мовчать не можу, сказати важко,
Мене ніхто не розуміє
І я неначе як дитина, в колисці плачу…
Серце мліє…

Ніхто не чує мого крику
І сльози котяться щоками,
Бо пояснити я не можу,
Про те що я мовчав роками.