Моя творчість про Бога

З любов’ю звертаюсь до вас,
Мої дорогенькі сестрички,
У мене питання до вас:
- "Чому ви такі непривітні?

Чому завжди траур у вас?
І лиця сумні без усмішки?
Невже стільки горя у вас,
І зовсім немає надії?

Слово Боже вічне є
І не переможне,
Пережило воно всіх
Гонителів Божих.
 
А були часи тяжкі -
За віру вбивали.
Людей різали, палили,
І звірям давали…

Людям цим колись давно
Дали Боже слово.
Щоб навчали вони всіх
І служили Богу.
 
Була мудрість Божа там,
Все було як треба.
Бо служили по закону,
Повелінню з неба.

Мовчать не можу, сказати важко,
Мене ніхто не розуміє
І я неначе як дитина, в колисці плачу…
Серце мліє…

Ніхто не чує мого крику
І сльози котяться щоками,
Бо пояснити я не можу,
Про те що я мовчав роками.

Навіть добрий початок -
Це ще не кінець,
Коли діло зробив -
Лиш тоді молодець.
 
На початку дороги
Ще не видно кінця,
Якщо дав обіцянку,
То тримай до кінця.

Є речі, що не від нас залежать,

Є події, що не залежать від нас.

Є небо синє, є хмари білі,

Вода є мокра і вітер віє.

І ніч буває, і сонце гріє,

І все це є, і було ще до нас.

Багато чого у світі білім,

Змінить, добавить ми не зумієм.