Моя творчість про Бога

Тридцять років як прийшов з війни.
Тридцять років, а ще живий.
Тридцять років, нема багатьох.
Тридцять років, а чи зараз мир?

Тридцять років… навіщо війна,
Так, із позором вивели війська.
А для чого воювали і вбивали там,
Кров'ю і смертю кропили Афган.
 

Славлю Бога кожний день, це моя задача,
Так потрібно жити нам і в нас буде свято.
Свято це буде в душі, а радість на обличчі,
Легко стане в світі жить, а проблеми зникнуть.

Славлю Бога кожний день і словом, і ділом,
По можливості, людям поможу, помолюсь в молитві,
За людей що ходять злі, бо Бога не знать,
Господи, прошу, прости, дай їм шанс на спасіння.

Прочитавши заголовок, більшість подумає, що тут не все в порядку. Проте, бажаючим , які зацікавились цією назвою, я пропоную дочитати до кінця.

Одного разу, ми, я і мій знайомий, проходили по одній вулиці, і він запропонував мені поглянути на один цікавий момент.

Сказати по правді, я раніше, коли тільки увірував, про це сильно не задумувався. Для мене повністю достатньо було того, що я зрозумів, що є Той Єдиний, Істинний, Сильний, Всемогутній, Вічний Бог. Я зрозумів, що Він Творець всього сущого. І саме головне, я дізнався, що Він мій Небесний Отець.

Всі знають, що таке сон. Майже одну третю свого життя людина спить. Людина лежить без руху, очі закриті, іноді хропить, а інколи, просто видно, що вона дихає. А здалека можна подумати, що вона мертва. Для чого я це пишу? Щоб зробити порівняння.