Моя творчість про Бога

Скоро Новий рік, скоро.
У багатьох все готове:
І сукня, і кофта, і взуття хороше.
І плани, і гроші.

Нарікають на корону,
Лишня пересторога,
Бояться хворіти,
А ще більше смерті.
 

Час летить,
Поспішає…
Літо почалося…
Літо кінчається…

Карантин не знімається,
Пандемія продовжується…
Люди перестрашені,
Розгублені і в розпачі…
 

Марнота, марнота, марнота…
Час краде у нас…
Дні як секунди летять…
Нам їх більше не вернуть.

А ми плануємо,
Мріємо…
Надії у нас великі…
Думаємо що все встигнемо.
 

Випав білий сніг,
Усе побіліло.
Так за одну ніч,
Стало усе білим.

Білі мухи ці,
З неба прилетіли.
Білим килимом
Землю всю накрили.

Для чого грішить, а потім каятись,
Для чого жити, щоб вмирать.
Для чого пити і гуляти,
Щоб потім мучиться й страждать.

Для чого нам людей обманювати,
А це все одно спливе.
Одне говорить, друге робить, а третє думати,
Знайте, нам це не пройде.

Цей рецепт складний є трохи,
Це є ліки від гріха.
Може тілу не поможе,
А душа буде жива.

Починай копати зрання,
Послуху, лише коріння.
Потім квіти ти зірви,
Душевної чистоти.