Моя творчість про Бога

Хтось пам'ятає заповіт
Що сам Сірко колись давав.
Пройшло багато дуже літ...
Нема того хто заповів.

Лишились дочки і сини,
Живе ще український рід.
А дуже хочеться мені
Щоб знали Божий Заповіт.
 

Прийде час і всі народи, племена, коліна
Перед Господом Святим стануть на коліна.
Бо буде суд, і за діла наші спитає нас Творець наш,
Він все давав, щоб ми тут жили, земля давала їжу, сили.

В Його руках все і всі були,
А нам свободу дав, бо є люди,
По образу Його і по подобі ми з Ним єдині,
А по ділам і совісті?
 

Сам не знаю чому, так тривожно на серці.
Хтось мій спокій краде і неспокій дає.
Так весь світ вже живе і прогнози погані:
Вірус ходить по світу, страху всім наганяє.

Люди в масках вже сплять... а вже скільки хворіло,
Ціни в гору ростуть, ще й інфляція з'їла.
А зима? Наробила біди: морози і сніги.
А що ще буде не знаєм.
 

Всі хочуть щастя,
А розуміють його по-своєму.
Хтось хоче гроші,
Хтось хоче слави.

Хтось хоче здоров’я,
А хтось влади.
Хтось хоче дім, авто,
А хтось краси і моди.
 

Час летить,
Поспішає…
Літо почалося…
Літо кінчається…

Карантин не знімається,
Пандемія продовжується…
Люди перестрашені,
Розгублені і в розпачі…
 

Марнота, марнота, марнота…
Час краде у нас…
Дні як секунди летять…
Нам їх більше не вернуть.

А ми плануємо,
Мріємо…
Надії у нас великі…
Думаємо що все встигнемо.