Моя творчість про Бога

І ось, зима вже  на дворі,
О, як пролітають дні.
Вже грудень прийшов у гості,
Знов свято в твоїм житті.

Тобі вже не мало років,
А ти молода в Христі.
Моя бойова подруга,
Провірена ще на війні.

Це сотий вірш,
Який я напишу.
Це сотий вірш,
Від Бога і про Бога,

Де я сказав,
Вже сто разів, прости
І сто разів,
Віддав хвалу вже Богу.

Як дуже швидко час минає…
Я кілометри проїжджаю…
Час пролетів і я дорослий,
І їду я до мами в гості.

Час пролетів і я сам батько,
І маю я дітей дорослих.
Саменька мама залишилась
І їду я до неї в гості.

Мій дім – моя фортеця і я господар тут,
Кого хочу запрошу, кого хочу впущу.
Мій дім – моя фортеця і я тут командир,
У мене свій порядок, у мене свій режим.

Не кожному довірю, таємницю свою,
Не кожного, хто хоче, я в свій дім впущу.
І нехай ображаються, що я їх не впустив,
А може не готовий був, а може не схотів.

Вірші приходили до мене, а я й не знав,
Вірші приходили до мене, але я спав.
Вірші просилися у серце, я не пускав,
Вірші хотіли будь зі мною, я проганяв.

І лише не давно, зовсім недавно, проснувся я,
І налякався, і я подумав, що їх нема.
І як я радий, що знов до мене,
Прийшли вірші, тепер я прошу,
Мої рідненькі, всі заходіть.

Бог складає вірші, а я слухаю,
Бог диктує мені, я записую.
І слова часто ці, ллються піснею,
А без Бога це, неможливе є.

А коли я вірші перечитую
І я часто собі сам дивуюся.
Як все просто й доступно написано,
Хто так гарно зумів  це все викласти?