И сказал я в сердце своем: «праведного и нечестивого будет судить Бог; потому что время для всякой вещи и суд над всяким делом там».
(Книга Еклезиаста 3:17)
Ми живем, як на вокзалі,
Кожний чекає потяг свій.
Їдуть вони в міста різні
І відправлення час свій.
І вагони й місця різні,
Різні маємо квитки.
А не можем зрозуміти,
Куди їхати і коли?
Кажуть, є доріг багато,
В різних напрямках ідуть.
А насправді ж дві дороги:
В смерть і в вічність їхня путь.
Поки ми ще на вокзалі,
Поки ми іще живі.
На квиток зверни увагу,
Що написано на нім.
Є кінцеві дві зупинки:
Вавилон, Єрусалим.
Перед нами стоїть вибір,
Їдь у світло або в дим.
А якщо в нашім квиточку,
Є кінцева – Вавилон.
То мерщій біжи у касу,
Перекомпостуй талон.
І не слухай ти нікого,
Навіть друзів у лапках:
Будуть тебе умовляти,
Краще жити у гріхах.
Єрусалим – погане місто
І дорога заважка.
І вагони ці погані,
Цивілізація не та.
Ну, а ти будь мудрим, друже,
На спокуси не зважай.
Час посадки. Бог нам скаже,
«Їдь, прошу в Єрусалим.»
Квиток не треба купувати,
Бо Христос вже заплатив.
І ціною дорогою, своїм життям,
Своєю кров’ю.
Просто треба віру мати,
Жити так, як Бог велів.
Є у світі дві зупинки,
Вибирай Єрусалим.
Мабуть, всі ви зрозуміли,
Що я цим хотів сказати.
Треба нам зробити вибір,
Поки можна вибирати.
Треба Богу нам служити,
Людям помагати.
Поки ми ще на вокзалі,
Поки ще живем на світі.
Потяг наш може приїхати,
В будь-яку секунду.
І ніхто нам не поможе,
Не дасть порятунку.
А страшніше буде потім,
На страшнім суді.
Ось тоді нас Бог спитає:
«Як ми жили на землі?»
І тоді гірко заплаче,
І самий хоробрий.
Будем відповідь давати,
Сам за себе кожен.
Головніше я забув,
Всім вам розповісти.
Поїзди ці два ідуть,
Кожен в своє місто.
А назад, щоб повернутись,
На вокзал нам знову.
Рейсів в графіку нема,
Бо такий план Божий.
Бо життя дається раз
І тому нам треба,
Брать квиток в Єрусалим –
Заслужити небо.
01.05.2003 р Автор Сотник Степан
|
|
Головна сторінка
Правила користування сайтом
Моя творчість про Бога
Моє опитування
Гостьова книга
