Моя творчість про Бога

Чужа сім'я – чужі справи,
Там їхні радості і їхні печалі.
Про одну історію, яку я почув,
Хочу поділитися навіть в інтернеті.

Сім'я жила по всякому,
Як більшість живуть,
І добро і згода були в їхнім домі,
Але траплялося і сварки, майже із нічого.

В радянські часи, за віру у Бога,
Посадили у тюрму віруючого одного.
А в нього сім'я, та ще й не маленька,
Не може сім'ю прокормити віруюча жінка.

І просила допомоги в районі в обкомі,
Як почули, що віруюча, тай зраділи трохи,
- "Нехай знає, що немає ніякого бога,
А якщо він є, то хай він і поможе." -
 

Сусідка дуже уважна була,
За сусідами спостерігала.
І все що творилось у них,
Як про своє, усе, усе знала.

А в дома у неї майже війна,
Миру і любові немає,
Там завжди сварка, горе, біда.
І всі винуваті довкола.
 

Цю історію давно від брата почув,
Брат старенький, у літах, її розказав.
Він з дитинства Бога знав, навчили батьки,
І із вірою у Бога хлопець підростав.

А лукавий, ворог наш, в цім світі не спить,
І на землю, де хлопець жив, прийшли більшовики.
І принесли вістку всім, що Бога нема:
«Перестаньте верить в бред, всё это ерунда!»