Моя творчість про Бога

З любов’ю звертаюсь до вас,
Мої дорогенькі сестрички,
У мене питання до вас:
- "Чому ви такі непривітні?

Чому завжди траур у вас?
І лиця сумні без усмішки?
Невже стільки горя у вас,
І зовсім немає надії?

Людям цим колись давно
Дали Боже слово.
Щоб навчали вони всіх
І служили Богу.
 
Була мудрість Божа там,
Все було як треба.
Бо служили по закону,
Повелінню з неба.

І в цю суботу,  як завжди, всі зійшлись,

Позівали, подрімали, розійшлись.

Що й почули, те й забули:

А за то ми в церкві були.

Ми сюди тому й прийшли,

Щоби люди нам сказали.

Що ми віруючі стали!

А серця у нас лукаві,

Біблія нам каже, що всі грішні є.

І, що нам робити відповідь дає.

Є Закон Небесний – заповіді святі,

Є їх рівно десять, а дві головні.

Перша – люби Бога: серцем і душею,

Друга – люби ближніх, люби брата свого.

Але в цьому світі любові не має,

Брат брата не любить, брат брата вбиває.

О, сестри, сестри горе вам,
Мої сестрички дорогії.
Бо ви себе так ведете,
Як ви не сестри, а чужії.

Один ваш вид чомусь такий,
Є не привітний і чудний.
І скільки гордості, і пихи,
І все це є, в вас на обличчі.