Моя творчість про Бога

Падав сніг, перший сніг.
Падав сніг, білий сніг.
І уже все кругом
Побіліло.

Біла ковдра кругом,
В білих все пеленах.
Що під снігом лежить,
Вже не видно.

У цьому світі страшно буває,
Зовсім безстрашних людей немає.
Правда, страхи бувають різні,
Дехто боїться власної тіні.

Люди бояться біди, хвороби.
А хтось боїться, що гроші втратить.
Дехто боїться, що скажуть люди.
Я вам розкажу кого боятись:

Накаже, накаже,
Накаже нас Господь.
За те, що не кажем,
Що Бог є наш Господь.

Накаже, накаже,
За те, що мовчимо.
За те, що не кажем,
Про Бога нічого.

Безтурботно жили у Раю,
Перші люди – Адам з Євою.
Бог дозволив робити все їм,
А не їсти одних лиш плодів.
Хитрий змій їх зумів спокусить,
З'ївши плід – вони стали грішить.

 Приспів:
За гріх – смерть,
Смерть – кінець життя.
Життя це — кров,
Кров'ю змивається гріх.

Ось і до нас прийшла вже зима,
Похолодало всюди,
Тепла немає, сонця нема,
Напевно сніжно буде.

     Приспів:
   А білий сніг,
   Він усе падав, падав.
   І застелив усе навкруги,
   Білими килимами.

Вранці встав, видно я не з тієї ноги,
Бо розізливсь, чомусь на рідних своїх.
Накричав, обізвав, наробив я біди,
Переміг, переміг, переміг мене гріх.

Гнів,  гнів, гнів, гнітить серце моє, -  2 рази
Гнів, гнів, гнів, мені жить не дає.