Моя творчість про Бога

О, друже мій, чому печаль в твоїх очах?
Чому такий є не привітний в цьому світі?
Не задоволений ніколи ти нічим,
Живеш і мучишся, чомусь на білім світі.

У тебе вічно все не так і не таке,
І тобі завжди заважають рідні й діти.
Не маєш друзів, є лиш тільки вороги
І давно вже надоїло все на світі.

А знайомі мене спитали:
«Розкажи, що з  тобою сталось?
Ти весь час є такий щасливий
І чого ти такий веселий?

Чи проблем в тебе вже не стало?
Чи ти виграв великі гроші?
Невже в дома усе є добре?
Невже діти такі хороші?

Часто я пишу вірші,
В них я Бога прославляю.
В них я згадую гріхи,
Я віршами очищаюсь.

  Приспів:
Ой, вірші мої, вірші,
Вас все більше і все більше.
Ой, гріхи мої, гріхи
Вас все менше і все менше.

Я є дівчинка мала,
Звуть мене – Христинка,
Дуже Бога я люблю,
Я Його дитинка.

Він Отець Небесний мій,
Він живе на Небі,
Він дає усе мені,
Все, що мені треба.

Швидко летять земні дні,
Швидко роки минають.
Відкрив я альбом старий,
По фото життя читаю.

Ось тут я маленький є,
Мати мене тримає.
Тут я із татком стою,
На цьому я посміхаюсь.

Розкажу вам люди,
Як щасливим бути:
З Богом треба жити
І Йому служити.

  Приспів:
 І тому щаслива,
 Я така щаслива,
 Дуже я щаслива,
 В цьому світі