20 И если праведник отступит от правды своей и поступит беззаконно, когда Я положу пред ним преткновение, и он умрет, то, если ты не вразумлял его, он умрет за грех свой, и не припомнятся ему праведные дела его, какие делал он; и Я взыщу кровь его от рук твоих.
21 Если же ты будешь вразумлять праведника, чтобы праведник не согрешил, и он не согрешит, то и он жив будет, потому что был вразумлен, и ты спас душу твою.
(Иезикииль 3:20-21)
Я був у знайомого вдома,
Ремонт він квартири робив.
І зробив уже пречудово,
Зробив по – сучасному, грошей не жалів.
Але час не спить, своє робить
І ось пройшло пару днів.
І у знайомого мого в прихожій,
Павутина з’явилась в куті.
І я як людина стороння,
При вході замітив оце.
І свому другу тактовно,
Відразу повідомив про це.
А він сказав, що не бачив,
У цьому куті павука.
Сьогодні він зробить порядок
І буде там знов чистота.
І знов летить час нестримно,
Як скоро пройшло пару днів.
І знов до знайомого в гості,
Якось ввечері я поспішив.
І двері він лиш відкриває,
Я бачу у тому куті.
Ще більша висить павутина,
А на ній є вже два павуки.
Ось тут, я сказати вам хочу,
Не буду я друга судить.
Я просто сказав, що я бачив,
Погане нічого не буду я говорить.
Ви, мабуть дивуєтесь друзі,
Навіщо вам слухать таке.
Але послухайте, прошу вас дальше,
Зрозумієте навіщо говорю вам це.
Так прикладом тут павутина,
Яка десь в кутку там висить.
Але я хочу серйозніше, глибше,
Із вами про це говорить.
Як часто в житті, ми пускаєм
У серце малесенький гріх.
Напевно це є випадково,
Ну зовсім малесенький гріх.
Спочатку грішки ці не бачим,
Це дуже маленькі гріхи.
А потім до них привикаєм,
Звикаємо потім до них.
Грішок, хоч він був і маленький,
Росте він так швидко, як рак.
Пускає такі метастази,
Що не справимось з ними ніяк.
І грішки скоро стануть гріхами,
І тут ми звикаєм до них.
І вони вже командують нами,
Командують нами наші гріхи.
І це вже стає у нас в норму,
І так протікає життя.
Беремо гріхи вже за норму
І все трудніше змінити життя.
А коли нам про це хтось говорить,
Як часто ми злими стаєм:
«І чого це до мене пристали,
А ти ж маєш ще більші гріхи…
Ти сам за собою дивися,
Подумаєш який Святий.»
Так гріх закриває нам очі
І ми не бачимо своїх гріхів.
А деколи ще й обсуджаєм,
Про других говорим гріхи.
А свої колоди не бачим,
Закриті в нас очі на це.
В чужих очах, ми бачим пилинку,
Колоди не бачим у своїх очах.
Не бачим, що ми в гріхах, як павутині,
Пилинку бачимо біля когось із нас.
І я вже не раз помилився,
Вказав на чужі помилки.
Хоч були ми, близькі друзі,
А стали тепер – вороги.
І я зрозумів цю помилку,
Що треба спочатку мені.
На себе пильніш придивитись,
Шукати у собі гріхи.
А в мене гріхів мабуть більше,
Чим разом у друзів моїх.
Так, як же ти вчиш жити інших,
А сам весь по вуха в грісі.
Спочатку самому потрібно,
Очиститись із Богом жить.
А потім про це із Любов’ю
І з іншими поговорить.
А деколи й говорити не треба,
А краще, щоб не бачив ніхто.
Про це попросити у Бога,
Хай сам Бог, наверне його.
Я також є згідний із тими,
Хто слова каже такі:
«Ти нікого у житті не суди,
Не осуджений будеш і ти.»
Так, судити, ми права не маєм,
Бо на небі один є суддя.
Прийде час, Він усіх нас засудить.
За земні, усі наші діла.
І тому, не судити нам треба,
Не осуджувать ближніх своїх.
А коли бачим, недоліки в когось,
То з Любов’ю сказати про них.
І коли це брат зрозуміє,
То так брата спасеш ти свого.
Бог на небі усе, оце бачить,
Простить тебе і брата твого.
А коли ти з Любов’ю підійдеш
І другому скажеш про гріх.
А він озлиться, біда йому буде,
Бог накаже, Бог не любить таких.
А тобі за те, що ти щиро,
Хотів брату зробити добро.
Бог тебе так і знай нагородить,
За добро ти получиш добро.
Кажуть, хочеш правду про себе узнати,
То у своїх спитай ворогів.
Бо друзі правди не скажуть,
Обмануть, прихвалять вони.
А може вони і не бачать,
А може не хочуть, тебе розізлить.
Тим часом вони і не знають,
Що це є для твоєї біди.
Бо краще, вирвати око
І викинуть із тіла геть.
Чим загинуть всьому тілу,
Бо все тіло піде на смерть.
А нам усім вчитися треба,
Не на власних, не на своїх помилках.
Треба часто молитись за брата,
А ви браття моліться за нас.
Бо і в нас помилок є багато,
А ми їх не бачим всіх.
Тому нам із Любов’ю потрібно,
Сміливіше говорити про них.
Бо ми обросли павутинням,
Бо ми є по вуха в гріхах.
І нам очищатися треба,
Поки Бог нам дарує ще час.
І нам Біблію треба читати,
Вона каже, що ми у гріхах.
Тому каятись нам усім треба,
Кайтесь браття, кайтесь весь час,
Кайтесь люди, поки є час.
29.03.2004 р Автор Сотник Степан
|
|
Головна сторінка
Правила користування сайтом
Моя творчість про Бога
Моє опитування
Гостьова книга
