Моя творчість про Бога

Час, складна є штука, незрозуміла нам
І пояснити вчений, не може й толком сам.
То час летить нестримно, коли ти поспішаєш,
То тягнеться повільно, коли його чекаєш.

Час міряють віками, роками, місяцями,
Його ділять на тижні, а потім ще й на дні.
Земля повернеться кругом, це і є доба,
Зробить круг навколо сонця, буде рівно рік.
А як зробить сто кругів, кажуть, що це вік,
Кажуть, крутиться земля, багато вже століть.

Там на небесах є чудовий край
Звати його – Рай, це — прекрасний край.
Ти тут не дрімай в край цей поспішай:
Бога тут шукай, душу ти спасай.

Бог дає цей час, щоб Його знайти.
Друже не гріши, а добро роби.
Перш за все читай Слово Боже ти,
Господа впусти у серце твоє.

Тіло із глини, тіло загине,
Душу спасай, душа піде в Рай.
Так каже Апостол, святий Павло,
До Тимофія, учня свого.

Тіло старіє, тіло помре.
А дасть Господь нам тіло нове.
Головне мати здоровий дух,
Бо Дух, що в тілі до Бога піде.

Ось і свято  в моїм  календарі,
Я ще на один рік постарів.
Сорок шість років мені
І ніхто не знає скільки гріхів?

Прогорну цілий рік в голові,
Пригадаю я пройдені дні,
Як багато було помилок,
Поганих вчинків і злих думок.

Мені сьогодні сорок п’ять,
Багато це чи мало?
І, як же хочеться спитать:
Життя ще не пропало?

Так, не пропало, точно ні.
Сьогодні  твердо знаю,
Тому, що років скоро три,
Я відповідь в Христі шукаю.

Я недавно лиш зрозумів,
Як прожити нам в світі треба.
Щоб спастися, не мати гріхів,
Заслужити на вічність – Небо.

Нам покаятись треба тут,
Поки ми ще живем на світі.
Треба вірити у Христа,
Треба Бога й людей любити.