Моя творчість про Бога

Не моя це заслуга,
Це не я заслужив.
Не моя це заслуга,
Боже, хто я такий?

Щоби я себе славив?
Я не буду грішить.
Я є смертна людина,
Я – простий чоловік.

Добрий день вам, добрі люди,
Ой багато є тут вас.
І чого ви тут зібрались?
Що привело сюди вас?

О, та тут є молодята,
Наречені квіточки.
Молода, як біла ружа
І красивий молодий.

І ось, зима вже  на дворі,
О, як пролітають дні.
Вже грудень прийшов у гості,
Знов свято в твоїм житті.

Тобі вже не мало років,
А ти молода в Христі.
Моя бойова подруга,
Провірена ще на війні.

Це сотий вірш,
Який я напишу.
Це сотий вірш,
Від Бога і про Бога,

Де я сказав,
Вже сто разів, прости
І сто разів,
Віддав хвалу вже Богу.

Одного разу в електропотязі,
Що рухався зі Львова.
Було багато там людей
І серед них – військовий.

Військовий, що завжди читав –
Газети і журнали.
І в цю хвилину він тримав –
Журнал «Знання – це сила.»

Ось і грудень вже на дворі
На землі біліє сніг.
Свято йде до тебе в гості
П’ятдесят вже другий рік.

І вже трошки ти прожила,
А душею молода.
Бо недавно ти змінилась -
В серце прийняла Христа.