| 27 Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!
(Євангеліє від Івана 14:27)
Сусідка дуже уважна була,
За сусідами спостерігала.
І все що творилось у них,
Як про своє, усе, усе знала.
А в дома у неї майже війна,
Миру і любові немає,
Там завжди сварка, горе, біда.
І всі винуваті довкола.
І тому дуже рада б була,
Якби у сусідів сталась біда,
«Чим гірше в сусідів, тим краще мені».
Зла вона людям бажала.
А час проходив, немає біди,
В сусідів мир є і спокій,
Не знаю, якому богу молилась вона,
А на сусідів випробовування прийшло.
Жінка помила підлогу у коридорі,
А не встигла вилити грязну воду з відра,
Її чоловік вертався з роботи
І зачепив відро, і полилась вода.
Зла сусідка бачила все,
Від щастя аж засіяла:
«Ось зараз сварка почнеться,
А може війна, нарешті я дочекалась!»
Але події пішли не так,
Дружина шум почула і двері відкрила:
«Коханий чоловіче, мене пробач,
Воду вилити я не успіла».
Зла сусідка змінилася у лиці:
«Чого вона на нього не накричала!
Він же воду розлив, він винуватий,
А вона ще й вибачалась!
На її місці я б наділа відро,
На голову чоловіка.
Він що сліпий? Куди пре?
На її місці я б йому показала!»
Але зла надія залишилась таки:
«А може він її зараз покаже!
За те, що ставить відро під дверми,
Хіба треба його так стрічати?!»
Але знову події пішли не так,
Чоловік сам почав вибачатись:
«Пробач, моя люба, я до тебе спішив,
І цього відра не побачив!»
Обнялися двоє, поцілунки пішли,
І разом протерли підлогу,
Там радість, спокій і мир
Де люди довірились Богу!
Ще більше у злої сусідки біда,
Немає в душі зовсім спокою:
«Як може так бути? І що це за люди?
Не уявляю, як може так статись?
У них є всі винуваті
І мир панує у хаті?
А у нас винуватих нема,
Чому щодня є війна?»
Проте що ні в серці її,
Ні в її домі, Бога немає,
Зла сусідка
Чомусь промовчала.
30. 10. 2015 р Автор Сотник Степан
|
|
Головна сторінка
Правила користування сайтом
Моя творчість про Бога
Моє опитування
Гостьова книга
