|
один Господь, одна вера, одно крещение
(Послание к Ефесянам 4:5)
Продовжу тему я церков,
Багато їх, багато…
А Ісус каже: «Церква одна
І я, в тій церкві голова…»
І віра в Бога є одна,
Так каже Біблія свята.
Я сон один, вам розкажу,
Який приснився в ніч одну
Чоловіку, який знайти хотів,
Істинну віру, із всіх вір.
І ось, сниться сон йому,
Що він стоїть біля Раю
Це святе місто, все горить,
Чудесна пісня там звучить.
І в місті цім святі живуть,
А чоловік біля воріт стоїть.
І в двері він постукав,
І Ангел відчинив.
Чого тобі, питає
Ти дуже поспішив.
Бо на землі ще маєш,
Багато добрих діл.
А чоловік промовив:
"Пробач мені, пробач
Я віру істинну шукаю,
В душі я спокою не маю.
І я прийшов аж із землі,
Так дай же відповідь мені
І заспокой душу мою,
Скажи, люди, яких вір, тут живуть?"
"Що?" – Ангел спитав здивовано,
- "Яких вір, таке не чувано",
Чоловік питає по-другому,
«Католики є у Раю?»
«Ні» - Ангел твердо відповів
І двері Раю зачинив.
«Дивно» - чоловік сказав,
А потім ще таке додав:
«Я постукаю ще знову
Спитаю я про другу віру»
І він постукав,
Ангел відчинив:
«Скажи мені,
Чи православні в Раю є?»
«Ні, не знаю я таких»
І двері Раю знов закрив.
Чоловік впертий, знов за своє:
«А п’ятидесятники тут є?»
«Ні, не має тут таких»
«А, адвентисти тут живуть?»
«Про таких тут і не чуть!»
«А баптисти?» - «Ні, нема»
«А методисти?» - «Теж нема.»
І перечислив чоловік,
Всі віри, всі, що на землі
На все це Ангел так твердив,
Нема, нема, немає тут таких.
І чоловік задумався серйозно,
Дивно, дивно, дуже дивно
Невже вони є в пеклі всі
І поспішив скоріш туди.
І бачить чорне, страшне царство,
І чути плач, скрегіт зубів,
Чути прокльони, крики, стогін
І чоловік чуть не зімлів.
І до дверей пекла підходить,
Тихесенько постукав
Ангел чорний відчинив
«Хочу я тебе спитати»
Не сміло він проговорив:
«А католики у пеклі є?
Так, і дуже їх багато,
А лютерани – також є,
А адвентисти – і цих багато,
А п’ятидесятники – теж є
І методисти – також є,
Євангелісти – є й такі.
І перечислив чоловік всі віри,
Всі, що на землі
На всі питання твердо,
Почув, що є усі.
Здивований він дуже,
У розпачі поблід:
«Таке не може бути
І, як це може буть,
Що ті, що називали,
Себе синами Божими
У Раю не жили,
Так де ж тоді вони?»
І знов побіг до Раю,
Знову до воріт:
«Відкрий скоріше двері,
Прошу, тебе відкрий!
Я іду від пекла
І там є люди всі
Невже у Раю пусто,
Дай відповідь скоріш»
«Ти, що глухий?» -
Ангел здивовано спитав:
«Не чуєш цей чудовий спів,
Тут в Раю повно християн.»
Йому так Ангел проказав,
«А я питав про всі церкви,
Про всі конфесії земні,
А ти мені весь час казав: що «Ні».
Що такі в Раю не живуть
І ти таких не знаєш.
Тоді, як це зрозуміть,
Я істину шукаю»
На, що слуга Божий казав:
«Тут місце лиш для християн.
Які одежі свої омили
І кров’ю Агнця очистились.
На землі терпіли до кінця,
Виконали заповіді Отця
І тут є переможці,
Що гріх перемогли.
Що мали святу віру,
Це ділами довели,
Всі вони наслідники,
Божі всі сини.
Бо це є Царство Боже,
Тут місце для таких.
14.12.2003 р Автор Сотник Степан
|
|
Головна сторінка
Правила користування сайтом
Моя творчість про Бога
Моє опитування
Гостьова книга
