| 33. що вірою царства побивали, правду чинили,
одержували обітниці, пащі левам загороджували,
34. силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;
35. жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;
36. а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.
37. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.
38. Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.
39. І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,
40. бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.
(Послання до Євреїв апостола Павла 11:33-40)
Цю історію давно від брата почув,
Брат старенький, у літах, її розказав.
Він з дитинства Бога знав, навчили батьки,
І із вірою у Бога хлопець підростав.
А лукавий, ворог наш, в цім світі не спить,
І на землю, де хлопець жив, прийшли більшовики.
І принесли вістку всім, що Бога нема:
«Перестаньте верить в бред, всё это ерунда!»
І почали всіх ганяти, тих хто в церкву ходить,
З церков склади поробили, конюшні і клуби,
Попів в тюрми посадили, розігнали вірних,
«Коммунизм нас скоро ждёт, нам не надо Бога!»
Хлопець в вірі підростав, Словом укріплявся,
І уже нікого в світі хлопець не боявся.
І пішли чутки про нього, що в комсомол не хоче,
Твердо вірить в Бога він, леніна не хоче.
Активісти-комсомольці привели його в райком:
«Что-то делать с этим надо, Наверно убём!
Но сначало напугаем. Пусть Бога оставит!
Ну, нельзя отсталым жить, пусть Ленина читает.
Наш Владимир Ильич твёрдо всем сказал:
Вера в бога – опиум для народа!
И мы очистим всем мозги
От пережитка прошлого!»
А хлопець сказав, що не боїться за Бога померти,
А коли його уб'ють то він в Рай попаде.
Комуністи задумались: «Убивать не будем!
Мы тебя в тюрму посадим и в Сибирь отправим!»
- "Ой! Як добре, бо про Бога там я всім розкажу,
Скільки ще спасу я душ! Один Бог лиш знає." -
Але комуністи-активісти від злості аж закипіли,
«Зачем в тюрьме агитатор!? Вдруг многие Бога примут?
Иди себе парень, на все четыре стороны,
Оставляем тебя в живых, и верь дальше Богу».
Ось так історія. Так брат розповів,
Як від комуністів його Бог зберіг.
«Впадуть біля тебе тисячі людей…»
Коли Бог захоче збереже своїх.
Хтось має померти за віру у Бога,
А хтось буде жити, нести Боже Слово,
Бога прославляти, нести благу вістку.
Бо так Господь хоче, така Його воля.
Головне потрібно твердо стоять у вірі,
Бога не продати за життя, за гроші.
І боятись тільки одного лиш Бога.
Бо все одно помремо рано, або пізно,
Але що нас чекає потім на суді?
Що Христу ми скажем? Як продались ми,
Що за своє життя тряслися і продали віру,
За життя, це, коротке. І все одно в могилу!
А на суді — в пекло, а там будуть ті,
Що нас заставляли Бога відректись.
Але вони то зразу в Господа не вірили,
А ми його як Іуда, зі страху Його продали.
Бо така в людей віра, за свою шкуру дбають,
За владу, посаду, за репутацію переживають
Бога і віру продають направо. наліво.
А тим часом в пекло собі стежку стелять,
06. 09. 2015 г Автор Сотник Степан
|
|
Головна сторінка
Правила користування сайтом
Моя творчість про Бога
Моє опитування
Гостьова книга
