Хотя бы не расцвела смоковница и не было плода на виноградных лозах, и маслина изменила, и нива не дала пищи, хотя бы не стало овец в загоне и рогатого скота в стойлах, -
но и тогда я буду радоваться о Господе и веселиться о Боге спасения моего.
(Книга пророка Аваккума 3:17-18)
Великое приобретение - быть благочестивым и довольным.
(Первое послание к Тимофею 6:6)
читать мою поэму "І нехай… (1 Тим 6:6) (Авак 3:17-18)" в книжном формате
Внимание!
На моём сайте есть материалы в книжном формате 3D.
На самом меню для просмотра появляются подсказки, если наводить мышкой на знаки.
Правила для просмотра книги:
1. Нажмите на обложку книге. Откроется книга, покажется первые две страницы книги.
2. чтобы перелистать следующие страницы книги есть 3 способа:
- нажмите на меню кнопку «» - перелистывается книга вперёд.
При нажатие кнопки «» страница переворачивается влево.
- сверху или внизу страницы, по их краям, перетяните с помощью мышки страницу влево или вправо, или справа налево. Обратите внимание, как интересно они перевертываются!
- автоматическое перелистывание книги – нажмите в меню на значок «» .страницы сами будут перелистываются автоматически через определённый промежуток времени.
Для увеличения шрифта есть кнопка «» и чтобы уменьшить шрифт значок « ».
Приятного вам просмотра.
І нехай… (1 Тим 6:6) (Авак 3:17-18)
Мои поэмы о Боге
І нехай…
Хотя бы не расцвела смоковница и не было плода на виноградных лозах, и маслина изменила, и нива не дала пищи, хотя бы не стало овец в загоне и рогатого скота в стойлах, - но и тогда я буду радоваться о Господе и веселиться о Боге спасения моего. (Книга пророка Аваккума 3:17-18)
Великое приобретение - быть благочестивым и довольным. (Первое послание к Тимофею 6:6)
Мои поэмы о Боге
І нехай…
І нехай ллють дощі,
І нехай свище вітер,
Бог зі мною завжди,
Я щасливий на світі.
Ось жара, все горить,
Сил немає більш жити,
А зі мною Господь,
Він поможе прожити.
Людям все є не так,
Важко їм догодити,
Бо один хоче сніг,
Інший хоче зігрітись.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
Влада є не така…
Там сусід є поганий…
В цього - тачка крута,
А у мене немає.
А в того - діти не ті…
В цього - теща погана…
А там - зять не такий…
А там, геть все погано…
Догодити усім,
Щоби всім було добре…
Неможливим є це
І не буде ніколи.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
Кожний хоче собі,
Щоб йому було добре.
Егоїсти ми є,
Нам все краще – сьогодні.
А коли це не так,
Коли тяжко буває,
Ми не згідні є з цим,
Часто ми нарікаєм.
Винуваті є всі
І все те, що навколо.
Не почуєш від нас
Тоді доброго слова.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
Бо ми хочем сьогодні,
Бо ми хочемо зараз.
А почекать, потерпіти?
Не для нас, ця є справа.
І образа на всіх є,
Тоді всі винуваті.
Ми, як діти маленькі,
За дрібнички заплачем.
Подивіться, насправді –
Чи на добро, ми це просим?
Ми є діти маленькі,
Хоч літами дорослі.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
Час пройде і буває,
Ми самі розумієм:
- Ой, як добре, що так не сталось,
Як тоді ми хотіли.
І ми дуже є раді,
А тоді не раділи…
А ми і досі не знаєм,
Коли, що і де краще?
І тому, Апостол Павло,
Ще давно нам писав,
Що великим є той,
Хто задоволеним став.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
Хто в багатстві і в горі Не нарікає на долю,
Все приймає як є,
Богу славу дає.
Бо без Божої волі,
Нам не буде нічого,
А Бог знає, що треба,
Він все бачить із Неба.
Але деколи хоче,
Нас провірить, що скажем?
Коли стане нам трудно
І не так, як бажаєм.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
А тоді кожне слово,
На вагу йде: подяка, як золото,
А всяке незадоволення –
На біду, нам на горе.
Бо не здали екзамену,
Не хватило терпіння,
Тут прожити в незручностях,
Получити Благословіння.
А Бог, тих нагородить
Хто, тут, зміг потерпіти.
Хто на Бога надіявся,
Зумів в труднощах жити.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
Не шукав ні багатства,
Ні слави, ні влади.
На людей не надіявся,
Не давав їм пошани.
Не хотів задоволення
І земної потіхи.
За все дякував Господу,
Зумів в вірі прожити.
Вірив, що Бог все бачить,
Вірив - Бог не залишить.
А всі біди, проблеми –
Все це є тимчасове.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
Бог зітре наші сльози,
Він обійме, зігріє,
Батько Він наш Небесний
І любити Він вміє.
Він нам Вічність готує,
Де не буде вже горя,
Ні біди, ні хвороби
І смертей, там, ніколи.
Буде радість і щастя.
Буде вічність у славі.
Будем з Господом жити,
Там на небі - у Раю.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
А там будуть лиш ті,
Хто в багатстві і в горі,
Жити зміг на землі,
Завжди був задоволений.
І нехай ллють дощі,
І нехай свище вітер.
Бог зі мною завжди,
Я щасливий на світі.
Ось жара, все горить,
Сил немає більш жити.
А зі мною Господь,
Він поможе прожити.
Мои поэмы о Боге
І нехай…
(1 Тим 6:6) (Авак 3:17-18)
І проблеми-біда
Вже мене не лякають,
З Богом добре мені,
Буду жити з Ним в Раю.
29. 09. 2010 р Автор Сотник Степан
Мои поэмы о Боге
І нехай…
(1 Тим 6:6) (Авак 3:17-18)
поэму взято из сайта "Славлю Бога"
І нехай ллють дощі, І нехай свище вітер, Бог зі мною завжди, Я щасливий на світі. Ось жара, все горить, Сил немає більш жити, А зі мною Господь, Він поможе прожити.
Людям все є не так, Важко їм догодити, Бо один хоче сніг, Інший хоче зігрітись. Влада є не така… Там сусід є поганий… В цього — тачка крута, А у мене немає. А в того — діти не ті… В цього — теща погана… А там — зять не такий… А там, геть все погано…
Догодити усім, Щоби всім було добре… Неможливим є це І не буде ніколи. Кожний хоче собі, Щоб йому було добре. Егоїсти ми є, Нам все краще – сьогодні. А коли це не так, Коли тяжко буває, Ми не згідні є з цим, Часто ми нарікаєм. Винуваті є всі І все те, що навколо. Не почуєш від нас Тоді доброго слова. Бо ми хочем сьогодні, Бо ми хочемо зараз. А почекать, потерпіти? Не для нас, ця є справа. І образа на всіх є, Тоді всі винуваті. Ми, як діти маленькі, За дрібнички заплачем. Подивіться, насправді – Чи на добро, ми це просим? Ми є діти маленькі, Хоч літами дорослі. Час пройде і буває, Ми самі розумієм: - "Ой, як добре, що так не сталось, Як тоді ми хотіли." І ми дуже є раді, А тоді не раділи… А ми і досі не знаєм, Коли, що і де краще? І тому, Апостол Павло, Ще давно нам писав, Що великим є той, Хто задоволеним став. Хто в багатстві і в горі Не нарікає на долю, Все приймає як є, Богу славу дає. Бо без Божої волі, Нам не буде нічого, А Бог знає, що треба, Він все бачить із Неба. Але деколи хоче, Нас провірить, що скажем? Коли стане нам трудно І не так, як бажаєм. А тоді кожне слово, На вагу йде: подяка, як золото, А всяке незадоволення – На біду, нам на горе. Бо не здали екзамену, Не хватило терпіння, Тут прожити в незручностях, Получити Благословіння. А Бог, тих нагородить Хто, тут, зміг потерпіти. Хто на Бога надіявся, Зумів в труднощах жити. Не шукав ні багатства, Ні слави, ні влади. На людей не надіявся, Не давав їм пошани. Не хотів задоволення І земної потіхи. За все дякував Господу, Зумів в вірі прожити. Вірив, що Бог все бачить, Вірив — Бог не залишить. А всі біди, проблеми – Все це є тимчасове. Бог зітре наші сльози, Він обійме, зігріє, Батько Він наш Небесний І любити Він вміє. Він нам Вічність готує, Де не буде вже горя, Ні біди, ні хвороби І смертей, там, ніколи. Буде радість і щастя. Буде вічність у славі. Будем з Господом жити, Там на небі — у Раю. А там будуть лиш ті, Хто в багатстві і в горі, Жити зміг на землі, Завжди був задоволений. І нехай ллють дощі, І нехай свище вітер. Бог зі мною завжди, Я щасливий на світі. Ось жара, все горить, Сил немає більш жити. А зі мною Господь, Він поможе прожити. І проблеми-біда Вже мене не лякають, З Богом добре мені, Буду жити з Ним в Раю.
29. 09. 2010 р Автор Сотник Степан
Мої Українські поеми про Бога |
категорія матеріалу: Тема життя | дата додавання: 20.09.2010| переглядів: 1062
|коментарів (0)
| теги матеріалу: |
Головна сторінка
Правила користування сайтом
Моя творчість про Бога
Моє опитування
Гостьова книга
» - перелистывается книга вперёд.
» .страницы сами будут перелистываются автоматически через определённый промежуток времени.
» и чтобы уменьшить шрифт значок «
».
